Відмінності штукатурки та шпаклівки
Штукатурка і шпаклівка виконують різні функції через свої склади і цілі застосування. Штукатурний склад використовується для початкового вирівнювання і первинного оздоблення стін. Існує три основні типи штукатурки: гіпсова, цементно-піщана і вапняна. Їхні склади мають більш грубу структуру, ніж у шпаклівки, що дає змогу усувати значні нерівності та великі дефекти на стінах.
Шпаклівка, зі свого боку, призначена для фінішного оздоблення. Вона виробляється у вигляді порошкоподібних і пастоподібних сумішей. Шпаклювальні композиції з низькою адгезією застосовуються поверх шару штукатурки тільки після його попереднього ґрунтування. Для посилення міцності гіпсових і цементно-піщаних шпаклювальних сумішей вводять спеціальні полімери і стабілізуючі компоненти, що поліпшують пластичність матеріалу і подовжують термін його зберігання.
Шпаклівку наносять на стіни тонким шаром, створюючи ідеально рівну і гладку поверхню. Цей етап можна опустити, якщо планується наклеїти щільні шпалери або укласти плитку. Також можна обійтися без шпаклівки під час оштукатурювання поверхонь із використанням сухої гіпсової суміші "Ротбанд" від компанії Knauf, призначеної для вирівнювання поверхонь у приміщеннях із невисокою вологістю. Це суміш глибокого проникнення, що наноситься на поверхню без попередньої ґрунтовки.
Застосування штукатурки над шпаклівкою
Питання про можливість нанесення штукатурного розчину поверх шпаклівки часто хвилює покупців квартир у нових будівлях або після невдалого ремонту. Повне видалення старого оздоблення - це довгий, трудомісткий і дорогий процес. Покривати штукатурку поверх шпаклівки становить ризик через те, що тонкий оздоблювальний шар може не витримати навантажень і відокремиться від основи. Це може призвести до додаткових фінансових витрат, витрат часу і фізичних зусиль.
Особливості нанесення шпаклівки та штукатурки
Відповідаючи на питання про можливість штукатурки поверх шпаклівки, експерти категорично не рекомендують такий підхід. Проведення оздоблювальних робіт передбачає сувору послідовність нанесення різних шарів на основу. Роботи виконуються в кілька етапів.
Спочатку здійснюється оштукатурювання, починаючи з вирівнювання поверхонь грубими сумішами. Для другого і третього шару рекомендується використання сумішей з наповнювачами середньої і дрібної фракції. Наносяться вони в міру висихання попередніх розчинів. Час затвердіння залежить від складу штукатурки. Цементно-піщані розчини потребують щонайменше 4 тижні для повного застигання, але на практиці зазвичай достатньо 7-10 днів.
Гіпсова штукатурка висихає приблизно за 7 днів, і на цей процес впливають різні чинники, як-от температура і вологість повітря, товщина шару і склад матеріалу. Нерівномірне висихання може призвести до тріщин і відшарування штукатурки від стін.
Наступним етапом є ошкурювання та ґрунтування. Поверхні очищаються від надлишків, потім покриваються ґрунтовкою, яка глибоко проникає в пори штукатурки, запобігаючи відшаруванню і покращуючи зчеплення.
Шпаклівка являє собою заключний етап. Після висихання ґрунтовки на основу наносять 2-3 шари шпаклівки, залежно від місця робіт (вологі або сухі приміщення). Останній шар піддається шліфовці дрібнозернистим папером.
Коли потрібно вирівняти серйозні нерівності або виправити великі перепади, штукатурні шари можуть бути значними, з максимальною товщиною до 50 мм на стінах і 15 мм на стелі. На стіни гіпсову штукатурку можна наносити в кілька шарів, за умови, що між ними пройшло не більше 30 хвилин.
Висихання залежить від товщини матеріалу і вологості приміщення. На стелю цементно-піщана штукатурка наноситься в один шар, але може бути використана і в декількох шарах з товщиною до 35-40 мм кожен. При цьому наступний шар можна наносити без повного висихання попереднього, на відміну від гіпсової штукатурки.
Після цього слід застосувати основне покриття, виконуючи це в один або два етапи, відоме як ґрунт. Завершальний шар, який являє собою найтонший шар, покликаний приховувати дрібні нерівності, називається накривкою. Якщо товщина матеріалу велика або проводиться нанесення декількох шарів, застосовується армування штукатурки склотканинними або металевими сітками.
Вибір методу і порядок робіт
Вибір способу вирівнювання стін залежить від їхнього ступеня нерівності. Роботи виконуються двома способами: встановлення металевих профілів (маяків) - використовується в разі нерівностей стін понад 3-4 мм, і робота без використання маяків - застосовується, якщо нерівності стін менше ніж 3 мм. Кожен із цих методів має свій специфічний порядок виконання.
Початковий етап оздоблення включає аналіз поверхні та виявлення її дефектів. Тільки після цього вибирається оптимальний метод для нанесення штукатурки. Важливість якісної підготовки несучої поверхні перед роботою полягає в забезпеченні міцного зчеплення з нею.
Перед початком штукатурних робіт необхідно ретельно очистити стіни від забруднень, оскільки вони можуть призвести до відшарування штукатурки. Для цієї мети використовують віники, щітки або зволожену ганчірку. Великі забруднення слід видаляти металевими щітками, шпателями або киркою з молотком.
Виявлені тріщини і вибоїни в стінах піддаються ретельному очищенню і потім закладаються швидковисихаючими розчинами. При великій нерівності стін можна використовувати маяки для вирівнювання поверхні. Маяки встановлюються посередині стіни і вирівнюються по вертикалі для забезпечення однорідності.
Штукатурний розчин може бути нанесений вручну або машинним способом. Найпоширенішим є ручний метод, який хоч і потребує більше зусиль, але не потребує дорогого обладнання. Процес нанесення штукатурки включає три етапи: окроплення, ґрунт і накривка.
Обризг використовується для вирівнювання поверхні першим шаром розчину. Ґрунт наноситься на обризг відразу після його застигання, забезпечуючи міцне зчеплення. Накривка призначена для усунення дрібних вад і наноситься широким шпателем.
Оштукатурювання стін проводиться за виставленими маяками, особливо якщо поверхня має великі нерівності. Цей процес виконується в кілька шарів, при цьому розчин наноситься між маяками невеликими порціями з використанням кельми.
Виконується вирівнювання стін з використанням довгого правила, піднімаючи його від низу до верху. Маяки, розміщені на стінах, залишаються під шаром штукатурки. У разі невеликих нерівностей стін, штукатурку можна нанести без попереднього встановлення маяків. Розчин, аналогічно першому варіанту, наносять на стіни невеликими порціями з використанням кельми, після чого вирівнюють за допомогою вертикального правила, переміщаючи його від одного кута до іншого.
Високоточна перевірка поверхні перед штукатуркою
Незважаючи на те, що зазвичай не рекомендується застосовувати штукатурку поверх шару шпаклівки, такі роботи виконують усередині приміщень лише у виняткових випадках, за умови дотримання трьох основних критеріїв: відсутність гіпсу в шарі шпаклівки, відсутність порожнеч на оброблюваній поверхні, і товщина шару наносяться штукатурки, що не перевищує шар шпаклівки. Оздоблювальні роботи такого роду неможливі при відшаруванні чорнового шару. Перед тим як приступити до нанесення штукатурки на шпаклівку, поверхні піддаються ретельній перевірці на наявність порожнеч, які виявляють, простукуючи молотком. У разі виявлення повітряних порожнин, їх ретельно очищають і закладають спеціальним швидкотверднучим складом.
Для приблизної оцінки середнього шару штукатурки може використовуватися бульбашковий рівень довжиною 2 метри. При вертикальному застосуванні рівня до кожної стіни можна визначити, наскільки рівні стіни, виявити завали і опуклості. Горизонтальне прикладання рівня до поверхні стелі дає змогу оцінити рівність перекриття. Замість цього наші фахівці використовують лазерні побудовники площин, які забезпечують більш точну оцінку середнього штукатурного шару. Лазерні рівні зручніші за звичайні бульбашкові, особливо під час роботи з високими і довгими стінами, а також під час оцінювання кутів між стінами. Крім того, наші майстри встановлюють маяки з використанням тільки лазерних побудовників площин, що забезпечує високу якість виконаних робіт.
Методи роботи на шпаклівці
При виконанні штукатурних робіт на поверхнях, покритих шаром шпаклівки, слід врахувати кілька обмежень. Використання цементно-піщаних сумішей недоцільне, оскільки таке покриття схильне до швидкого відшаровування і руйнування через відмінності в несучій здатності шарів. Додатковим обмеженням є товщина штукатурного шару, який не повинен перевищувати 20-25 мм. Рекомендується уникати нанесення шару штукатурки поверх фінішної шпаклівки, оскільки це може істотно скоротити термін її служби. Розумніше провести ретельне очищення стін від старих шарів і нанести нове покриття. При цьому слід врахувати зазначені обмеження для досягнення найкращих результатів.
